Недбайло С. М.

Васильчук О. П.

Любов до Батьківщини. Нездійсненна любов до місця, де ти вперше побачив сонце і схилену над тобою голову матері, почув слова отця, і повторив їх, пізнаючи красу рідної мови! Чию душу не турбувала ця світла, чиста, непідкупна любов?

Віталій Закруткін

(педагог-новатор професор

 Челябінського педагогічного

                                                                                                                  університету)

Україна в контексті глобалізаційних процесів, як і багато інших держав, стурбована безпекою свого існування. З одного боку, – глобалізація являє собою широкомасштабну економічну та політичну гру країн, кожна з яких прагне реалізувати на міжнародній арені свій національно-державний інтерес, а з іншого, – колективна свідомість людства підійшла до розуміння необхідності зміцнювати систему конструктивних взаємовідносин в усіх сферах. У зв'язку з цим ключовими цінностями, імперативами сучасності має стати свобода, толерантність і взаємна повага. Саме це дозволить зберегти різноманітність і багатогранність культур, зупинити уніфікацію масової культури. Тому дуже "…важливо швидше утвердити систему патріотичних цінностей – патріотизму саме до України. Не до абстрактної вітчизни, а до України" [4, с. 4].

Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадянських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України. Готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє рівнем комплексності. Тобто охоплює своїм впливом усі покоління. Пропонує всі сторони життя: соціально-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.

Актуальність патріотичного виховання зумовлюється процесом формування в України єдиної політичної нації. Патріотичне виховання населення спрямоване на забезпечення цілісності, соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. При цьому важливо, щоб об’єднання різних етносів і регіонів України задля національного відродження, розбудови й удосконалення суверенної правової держави й громадянського суспільств,а здійснювалося саме на базі демократичних цінностей, які у свою чергу мають лежати в основі патріотичного виховання.

Виходячи з цього, патріотизм сьогодні є нагальною потребою і держави, оскільки високий рівень патріотизму населення здатен забезпечити соціально-політичну стабільність та гідне місце країни в цивілізованому світі; і особистості, яка своєю активною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємної любові від неї з метою створення умов для вільного саморозвитку й збереження індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі.

Виховання патріотизму, на нашу думку, є найбільш ефективним, якщо розглядати його як інтеграцію трьох взаємозалежних компонентів:

• пізнавального (знання про історичне коріння своєї Батьківщини, свого народу, свого краю, усвідомлення значущості цих знань як особистих цінностей);
• емоційного (наявність відчуття пошани до інших людей, любов до отчого краю, прояв турботи і відчуття господаря в будь-якій ситуації по збереженню багатства і цінностей своєї країни);
• діяльнісного (прагнення і здатність проявляти себе в справах, виявляти вольові якості у відстоюванні своєї честі, честі свого навчального закладу, берегти пам’ятки старовини, реліквії свого роду, піклуватися про літніх людей і дітей, прояв глибокої зацікавленості в збереженні навколишнього середовища тощо).

Поєднання всіх трьох компонентів патріотизму якнайкраще відобразить своєрідне «гроно» патріотичного виховання. Що ж, на нашу думку, представляє поняття «гроно»? Це всі складові, які впливають на  особистість: сім’я, дошкільний НЗ, школа, позашкільні навчальні заклади, ПТУ, ВНЗ, центри, бібліотеки; установи культури, громадські (неурядові) організації, засоби масової інформації, Збройні сили України. Саме в тісному взаємозв’язку й тісній співпраці «гроно» стане стиглим і принесе якісний, цілющий урожай. Адже кожна вищезазначена інституція повинна працювати на кінцевий результат. Але, щоб зібрати врожай, нам треба пройти  через систему виховних завдань:

• утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
• виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
• підвищення престижу військової служби як виду державної служби; а звідси культивування ставлення до солдата як до державного службовця;
• визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;
• усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
• сприяння набуттю дітьми та учнівською молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
• формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності його культурної спадщини та майбутнього;
• формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
• утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства; культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;
• формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації;
• спонукання зростаючої особистості до активної протидії аморальності, правопорушенням, шовінізму, фашизму.

Ми хочемо зупинитися саме на патріотичному вихованні в закладах освіти, а саме – школі. Ще  В.О. Сухомлинський підкреслював, що одним з головних виховних завдань школи є підготовка учнів до простої повсякденної праці, праці для суспільства як до патріотичної діяльності, причому сама діяльність дітей, що організовувалась педагогом з даною метою, являє рушійну силу формування особи громадянина, що росте. У своїх роботах Василь Сухомлинський також указував і на складність у вихованні патріотизму, пояснюючи їх тим, що в повсякденному житті ми не зустрічаємося з мірою, за допомогою якої можна було б виявити цю "тяжко зрозумілу цінність" - патріотизм. Любов до Вітчизни стає силою духу тільки тоді, коли в людини відображені у свідомості образи, пов'язані з рідним краєм, мовою, коли з'являється відчуття гордості від того, що все це - твоя Батьківщина.

І знову звертаємося до мудрих слів Василя Олександровича: «У руках педагога слово є могутнім виховним засобом, яке здатне піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні й вічні джерела любові до своїх предків». І тому патріотичне виховання повинно органічно входити в усі шкільні дисципліни і здійснюватися під час навчання шляхом інтеграції:

• виховні заходи та години спілкування, які спрямовані на розвиток  особистості, що цінить свою батьківщину та її люд;
• відкриття шкільних музеїв, з метою виховання  почуттів патріотизму, свідомого ставлення до надбань світової та вітчизняної науки і культури;
•  участь у МАН (пошукова робота);
• туристсько-краєзнавча робота;
• створення та діяльність волонтерських загонів;
• організація органів учнівського самоврядування;
• взаємодія з батьками;
• співпраця з громадськістю.

На нашу думку, процес упровадження системи патріотичного виховання в школі повинен здійснюється в чотирьох формах:

•  як навчальний предмет,
•  як міжпредметна форма діяльності в рамках освітянського простору,
•  як організація позакласної та позашкільної діяльності (виховання),
•  як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.

Безперечно,  під патріотичним вихованням ми розуміємо поступове й неухильне формування в учнів любові до Батьківщини. Це одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особи. У школярів повинно вироблятися відчуття гордості за свою Батьківщину і свій народ, пошану до його великих звершень і гідних сторінок минулого.

Патріотичне виховання в школі здійснюється через систему позакласних заходів: «Історія партизанської слави» -  відзначення Дня партизанської слави, проведення заходів до Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників, до Дня Збройних сил України – «Захист Вітчизни – обов’язок громадянина»; «Набат скорботи: Голодомор 32 – 33 років в Україні» - до Дня пам’яті жертв Голодомору; проведення заходів-зустрічей з воїнами-афганцями «Афганістан в душі моїй», проведення конкурсу військово-патріотичної пісні; організація Вахти пам’яті, присвяченої Дню Перемоги та ін.

Велику роль у формуванні свідомого громадянина–патріота відіграє краєзнавча робота. Основною метою та завданням якої є вивчення та дослідження історії рідного краю шляхом історико-краєзнавчих походів та велопоходів, пошукової роботи та участі в конкурсі-захисті наукових робіт МАН: «Доля жінки в роки Великої Вітчизняної війни», «Партизанський рух на території рідного краю», «Людина з легенди. Д. І. Рванов», а також створення на базі досліджень та знахідок музейної кімнати в школі, яка містить матеріали з розділів: «Заснування Великої Лепетихи», «У далекі 30-ті», «Трагічні сторінки Нікопольського плацдарму», «Стежками подвигу і слави», «Доля жінок в роки Великої Вітчизняної», «Відбудова села», «Наші славні земляки», «Історія заснування Великолепетиського елеватора», «Велика Лепетиха сьогодні».

У школі працюють гуртки туристсько-краєзнавчого напрямку: «Рідний край», «Мій рідний край, моя історія жива», клуб «Пошук».  Члени гуртків є активними учасниками щорічних Всеукраїнських акцій та експедицій «Краса і біль України», «Історія міст і сіл», «Моя Батьківщина – Україна»та ін.

Школа приділяє велику увагу правовій освіті батьків. Саме сім’я є тим місцем, де діти вчаться перемагати труднощі, місце, де батько й  мати є взірцем для дитини. Саме в сім’ї діти одержують перші уроки поваги до предків і до своєї Батьківщини. У родині закладаються підвалини патріотизму, тож при формуванні цієї риси, як і почуття національної приналежності й свідомості, постійно опираємось на традиції родинного виховання: «Із розповіді моєї бабусі», родинний міст «З історії моєї родини», «Тато, мама і я – спортивна сім′я», «Країна, у якій я живу», «Духовна єдність поколінь» та ін.

Успішне виховання патріотичних якостей  у молодого покоління не можливе без участі самих дітей, тому в школі й створено учнівське самоврядування, одним із напрямків  діяльності   якого є  волонтерська  робота. Створені волонтерські загони  підтримують зв’язки з  ветеранами Великої Вітчизняної війни, беруть шефство над братськими могилами; збирають матеріали про  видатних людей села; організовують щорічні акції «За чисте довкілля», «Милосердя», допомагають одиноким пенсіонерам.

Шкільні бібліотеки завжди були оазисом в культурному і освітньому житті навчальних закладів, тим більше роль їх зростає на сучасному етапі. Важливе місце відводиться бібліотекам у національно-патріотичному вихованню молодого покоління. У шкільній бібліотеці проводяться зустрічі, тематичні вечори, конференції, конкурси, дискусії та тематичні тижні, виставки художньої та періодичної літератури: «Є багато див на світі, найчудесніше – людина», «Безсмертним подвигом своїм вони прославили Вітчизну», «Соборна Україна: від ідеї до життя» та ін.

Одним із напрямків патріотичного виховання учнів є знання і володіння українською мовою, успадкування духовних та культурних надбань українського народу. Справжнім святом у школі є День української писемності, відзначення Шевченківських днів, визначних дат життя й діяльності українських поетів та письменників. До цих пам’ятних дат проводяться: конкурс на краще читання віршів Великого Кобзаря, вечір ”Вічне слово Кобзаря”, конкурс малюнків за творами Шевченка, ознайомлення з пісенною творчістю Кобзаря, вечір, присвячений творчості Лесі Українки – «Я маю в серці те, що не вмира…»

Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Cаме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу. Одним із важливих об’єднавчих чинників у суспільстві може слугувати збереження культурної та історичної спадщини.

І тому, у закладах освіти фундаментальною основою виховання мають бути духовність, патріотизм, моральність і гуманність – це саме ці цінності, які закладені в основі формування особистості. На цих основах базується будь – яка позитивна культура.

Підсумовуючи, зазначимо, що патріотичне виховання повинно гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації, які впевнено почуватимуться в глобалізованому світі, але не будуть ним поглинуті. Переконані, що в умовах глобалізації майбутнє за людьми, які вважають Україну як не щось абстрактне,  а впевнені, що  Україна – це Ми, це кожен з нас!

Література:

1. Бех І.Д., Чорна К.І. Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді / І.Д. Бех, К.І.  Чорна. – К. – 2006. – 39 с.
2. Власова Н. Ф. Концептуальні ідеї патріотичного виховання в системі освіти
3. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання населення на 2013-2017 роки \ лютий 2012 рік
4. Кремень В. Час вимагає учителя з новими якостями // Освіта. – 2006. – 16–23 серпня
5. Олійник О.М. Глобалізація: проблеми патріотизму.  [Електронний ресурс]/ Олійник О.М.// Грані. Філософія. – 2009. - № 4 (66). – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Grani/2009_4/F-8.pdf
6. Програма "Основні орієнтири виховання учнів 1- 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» 
7. Система патріотичного виховання в Україні // Сучасна українська політика. Політика і політологи про неї. Коваль Г.В. – Київ; Миколаїв, 2006